Андрій Рибалко
Рейтинг
+240.86
Сила
653.98

Андрій Рибалко

a-rybalko

Наше свято

Для мене це свято пахне димом і мастилом, фаєрами і димовухами. Лиш зараз у повітрі менше небезпеки, а у крові адреналіну.

Колись нас намагалися заборонити. Нас намагалися зупинити. Нам кричали «Фашизм нє пройдьот!». Але ми пройшли. І ми — йдемо!


Читати далі →

Щоденник "снайпера". Ч. 2: "Підлі не міни, підлі люди"

О шостій годині підйом. Встаю з ліжка і чимчикую займати чергу біля польового умивальника. Туалет нам ще не облаштували, тому кожен шукає собі місце на власний смак. Ранкова повірка. Зовсім трохи вільного часу, а потім шикуємося і йдемо снідати. Нас нарешті почали годувати! На сніданок каша з тушківкою, сало, чай і галетне печиво. В їдальні артбригади на попередніх зборах годували краще, але в цілому навіть такий сніданок непоганий. Лише жартуємо, що сало можна жувати втрьох по черзі і до самого...
Читати далі →

Щоденник снайпера. Ч. 1

ЩОДЕННИК СНАЙПЕРА. ДЕНЬ НУЛЬОВИЙ За півгодини до кінця робочого дня лунає дзвінок командира взводу: — Андрій Петрович, я сам в шоці, але завтра о 9.00 нам треба бути з речами у військкоматі. Знову їдемо на збори. Повістки видадуть завтра, але якщо дуже треба то з'явіться у військкомат і отримайте.  Варто зазначити, що з попередніх восьмиденних зборів ми повернулися тиждень тому і така поспішність викликала нерозуміння і тривогу. — Місце роботи?, — запитує працівник військкомату, заповнюю...
Читати далі →

КонтрРЕВОЛЮЦІЯ – буде (?)

Кінець лютого 2014 р. Київ. На Інститутській кров в перемішку з снігом і гряззю покривають квіти. Пахне гаррю від Будинку Профспілок. Хтось ганяє містом на трофейній вантажівці, а біля Банкової десяток майданівців їздять на такому ж “віджатому” джипі. Відкрито зброї ніхто не носить, але її достатньо навколо. Центр міста схожий на маленьку Чечню.


Читати далі →

Містика УНСО

Вчора переглядав старі унсовскі газети «Голос Нації». Цікавого багато. Сподіваюся, що руки колись дійдуть не тільки прочитати, а й оцифрувати найцікавіше. Увагу привернула стаття «Містика УНА-УНСО». Якщо цікаво, прочитайте самі. Моє резюме таке: люди стають підвладні магії тільки тоді, коли покладаються на неї. Хочеш бути вільним — покладайся на Бога!...
Читати далі →

ОУН. Піски. Війна на два фронти

Зранку пролунав телефонний дзвінок від Артура Назарова – журналіста з яким познайомився ще в Будинку профспілок на Майдані. — Нас оточили військові без розпізнавальних знаків у масках. Вимагають від ОУН скласти зброю і покинути Піски. Вже другий день криють артилерією сєпари. У нас троє трьохсотих, один з них тяжкий, — схвильовано говорить він. — Чим я можу допомогти? – кричу йому в трубку, намагаючись прокричати перешкоди у зв'язку. — Напиши про це хоча б у Facebook.На цьому дзвінок обірвався, ...
Читати далі →

Charlie Hebdo. Memento mori

Ну что, Даманский, ты готов встретиться со своим атеистическим богом?(Олександр Лазаренко, 21 січня 2014 р, м. Київ, вул. Грушевського)  Френдстрічка не затихає від коментарів та оцінок про трагічні події у Франції, де ісламісти розстріляли богохулів із редакції журналу «Charlie Hebdo».Якщо коротко: зло породжує зло і примножує його. Одні з девізом «немає нічого святого», стали жертвами інших, для яких людське життя не святиня. Паризькі карикатуристи стали  мучениками в ім'я світського гуманізму...
Читати далі →

Похід на Дикий Схід. Як я не став добровольцем

Цього тижня я мав бути в батальйоні територіальної оборони «Айдар» при Міністерстві оборони України. Замість цього пишу цей блог в Сумах.Спробую максимально беземоційно описати наші пригоди.Близько десятка молодих хлопців-добровольців з Чорного Комітету зібралися поїхати в батальйон «Айдар». Особисто я їхав, щоб отримати основи військової підготовки та по мірі своїх можливостей допомогти батальйону. Когось з чоркомівців я добре знав раніше, з більшістю ж познайомився на Майдані під час подій на ...
Читати далі →

Покоління, що йде на війну

Із січня я практично перестав писати. Після подій на Грушевського надто кардинально змінився світогляд. Досі не віриться, що це було зі мною: небо, що горить; вибухи; поранених виносять… Після смерті Нігояна, я розумію всю цінність смски мамі «я живий». В той день ми пішли спати за дві години до наступу «Беркуту».У кожного хлопчика є дитяча мрія, побувати на війні. Тоді я вперше молився за мир. Напевно саме тоді став дорослим.Ціною сотні життів, Януковича ми повалили. Мрії збулися, а от теорії р...
Читати далі →

Жити можна. Виживуть не всі

Ми їхали дорогою в бік Києва. Назустріч нам рухалися колони військової техніки, які вже нікого не дивували. Як і всі в ці дні, говорили про війну і політику.  — Навіщо нам закони, якщо їх ніхто не дотримується?, — обурюється молода жінка. — А як же можна жити без закону? — запитує старша. — Я трішки пробував жити без законів. Жити можна. Тільки виживуть не всі. — каже хлопець із переднього сидіння. Водій промовчав і загадково посміхнувся......
Читати далі →