За ВДВ!

Учора був день Повітряно-десантних військ (в народі — «День ВДВ»). В Сумах можна було спостерігати несанкціоновану ходу групи чоловіків в стані алкогольного сп'яніння, які несли прапори і вигукували гасла «За ВДВ!». Я думаю десь такими словесними оборотами був би наповнений міліцейський протокол. Адже навряд чи десантники мають звичку подавати повідомлення до органів місцевого самоврядування про проведення масового заходу. До статті 185-1 КУпАП також не задумуючись можна було б додати «Розпивання алкогольних напоїв в публічному місці» та «Дрібне хуліганство».

Що в цей час робила міліція? Міліція забороняла встановлювати звукопідсилюючу апаратуру  якійсь заїжджій молодіжній громадській організації, яка вирішила провести акцію про права людини. Мовляв організатори не зазначили цього в своєму повідомленні про захід. І що ви думаєте? Борці за права людини змирилися, і обмежилися встановленням стендів та розповсюдженням своїх брошурок. В цей час десяток десантників з прапорами та пляшками горілки в руках рухалася в напрямку фонтану «Садко». Зрештою фонтан був окупований:)

Подібних випадків безліч по всій Україні.

Чому десантники успішно провели свої святкові заходи без жодних «заявок», а «правозахисники» злякалися одного (!) міліціонера? У чому секрет успіху ВДВ? Скажете — вони не цікаві репресивному апарату, бо аполітичні. Впевнений, якщо завтра без «заявки» на вулицю з прапорами вийдуть п'яні представники товариства кролиководів, через 10 хвилин вони будуть у відділку. Так, можливо, їх загребуть з меншою жорстокістю, ніж громадських активістів. Але результат той же.

Що є у десантників, але не вистачає «кролиководам»?

Впевненість у своїй винятковості і унікальності. Високий рівень самоідентифікації та солідарності. Свята віра, що закони і міліція існують не для того, щоб перешкоджати їх гулянням. Зрештою, наявність грубої фізичної сили, яка викликає острах і повагу.

Десантники створили міф, про свій привілейований статус в «День ВДВ». І в цей міф повірили всі — і міліціонери, і суспільство. По суті «День ВДВ» — це феномен в теорії права, який незаслужено оминається увагою дослідників.

Вже сьогодні вчорашній десантник прокинеться звичайним громадянином з похмільним синдромом. Він вже не в колективі, він не в тєльняшці, він не вірить у свій особливий статус.

І вже до обіду його оштрафує наряд ППС за куріння в недозволеному місці.

2 коментарі

Максим Пансик
У десантників є девіз «Ніхто окрім нас!». У ракурсі постає питання до інтелектуальної еліти України — «Хто, окрім нас!».
Сергій Воронцов
Шел вечром и видел, как пьяненькие десантники по углам отирались, в самых неожиданных местах, мне показалось, что они похожи на охреневших майских жуков, которые после гулек еле ползут. А вообще агрессия в любую сторону -нехорошая вещь, а они таки бывают агрессивными. Десантник ведь должен отличаться от гопника)))
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте