Янукович і когнітивний дисонанс

Останнім я спостерігаю в себе когнітивний дисонанс. Янукович веде Україну до Європейського Союзу. Янукович підпорядкував Україні Крим і вивів місцеві проросійські партії на маргінес. Янукович позбавив депутатського мандата Ігоря Маркова, який прямо підконтрольний Москві (зовсім інше питання, як Марков отримав цей мандат). Аналітики говорять, що найближчим часом відбудеться кадрова чистка в силових відомствах осіб, пов'язаних із ФСБ (знову ж питання, як такі «кадри» там опинилися).

В цей час українські опозиціонери видають маніфести на підтримку Маркова…

Воістину, як і в 1917-18 роках українцю складно провести межу між «нашими» і «ненашими». Найбільш палко про Україну говорили Грушевський, Винниченко і Петлюра. Найбільш успішним державотворцем того часу виявився Павло Скоропадський. Для успішного державного будівництва йому довелося посадити Петлюру.  Винниченко відбувся коротким арештом і далі писав гучні, але порожні прокламації, а Грушевський у підпіллі готував черговий том «Всесвітньої історії».

Ставленик великого капіталу, полковник Російської Імперії з Урядом, де речення українською сформулювати могли лише кілька міністрів, зробив для українського державотворення більше, ніж всі українофіли разом взяті. Як і Віктора Федоровича, Павла Петровича доля і політична ситуація зробила проєвропейським політиком та антагоністом Москви. Тільки в той час Українська Держава інтегрувалася не в Європейський Союз, а в Четверний.

Поразка Німеччини та Австро-Угорщини та вимоги Антанти штовхнули Скоропадського до Всеросійської федерації і це стало основним каталізатором повстання, яке скинуло його владу.

Якщо історія і справді іде по спіралі, то можна уявити, що Янукович — Скоропадський, Тимошенко — Петлюра, Винниченко — Яценюк, а Грушевський — Ющенко. Хто ж тоді я і мої друзі? Ким є ті, хто сидить у в'язниці за надуманими обвинуваченнями? Ті, кого за замовленнями спецслужб виловлюють вночі під під'їздами? Ті, кого пасіонарність веде на малоефективні акції, які неодмінно закінчуються «пакуваловом»? Варіантів небагато. Махновці без Повстанської армії. І без Махна. Може кинути всю цю революційну романтику і в єдиному пориві з регіоналами розбудовувати Українську державу на посаді провідного спеціаліста відділу якоїсь райдержадміністрації?

У XVII столітті Україну намагався побудувати Ярема Вишневецький. Він збудував європейське місто Лубни, заселив на Лівобережжя Українців, терпимо ставився до православної віри, сприяв монастирям. Враховуючи вплив Вишневецьких у Речі Посполитій, можна було сміливо стверджувати, що його мрії про створення України мали всі підстави для здійснення. Тих, хто заважав здійсненню його мрій, Ярема час від часу саджав на палі. Думаєте, хтось із нащадків відповів йому вдячністю?

Нащадки оцінили Хмельницького і його ватагу розбишак. Кривоніс спалив Лубни і поруйнував хати із вишневими садками, а поля не сіялися, бо все населення пішло на війну. Але Хмельницький залишився у народній пам'яті лишився героєм, а Вишневецький зрадником та іудою.

Ні Хмельницький, ні його козаки взагалі не планували нічого будувати і довго думали, що далі робити із відвойованою територією. Зрештою успіхи козацтва в державному будівництві — предмет для дискусій. Але Хмельницький із ватагою створили те, на що не сподівалися — Українську Націю. Вони заклали ідеал українця, згодом оспіваного в піснях і думах. Хоча у відсотковому співвідношенні гречкосіїв завжди було набагато більше за козаків, кожен українець в глибині душі мріяв кинути плуга і взяти шаблю.

Чому я не іду в Партію регіонів розбудовувати Україну? Бо я теж хочу взяти шаблю, а не партійний квиток. 

0 коментарів

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте