Я не визнаю це Законом...

Цей пост почнеться із визначення. Легітимність (від лат. legitimus - законний) - це морально-психологічне сприйняття влади громадянами визнання її права здійснювати управління соціальними процесами, згода, готовність їй підпорядковуватися. 

Янукович є легітимним президентом, доки ми його називаємо президентом і визнаємо його право приймати рішення. Доки вважаємо гопника в погонах і  з дубинкою міліціонером — він є легітимним правоохоронцем. Ми можемо ненавидіти податківця, але поки ми платимо податки, ми визнаємо і Мінсхдох, і увесь державний апарат, який з цих податків фінансується. Треба визнати, що з податків утримуються і школи, і лікарні, але хіба ми хочемо, щоб діти жили в такій державі? А в тюрмі медичну допомогу надають так же безкоштовно як і в районній поліклініці. В тюрмі якість медицини гірша, але хіба і на свободі вона нас влаштовує?

Від сьогодні я не визнаю Законом будь-які акти, які були прийняті шляхом підняття рук громадянами, що зібралися в Києві в будинку, за адресою вул. Грушевського, 5.

Громадянин Янукович, який проживає в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області не є для мене ні Президентом, ні гарантом Конституції.

Я відмовляюся виконувати вимоги членів організованого злочинного угруповування із самоназвою «міліція».

Якщо таких як я буде небагато, нас можуть репресувати, провівши показову процедуру, яку вони називають судочинством за нормами з текстів, які вони називають законами.

Влада є владою доки їй підпорядкуються.  Якщо ж цих людей, що зараз уособлюють репресивний апарат,  не визнаватимуть тисячі, сотні тисяч, мільйони громадян, то стане очевидно, що ніяка це не влада. Це такі ж люди як ми, а їхня показова «велич» тримається лише на наших забобонах і страхах.

«Господь усіх не убоїться лиця і не устрашиться величі, бо Він створив і малого і великого й однаково промишляє про усіх; але на начальників чекає суворе випробування.» Книга премудрості Соломона 6:6-7

Амінь.