Щоденник "снайпера". Ч. 2: "Підлі не міни, підлі люди"

О шостій годині підйом. Встаю з ліжка і чимчикую займати чергу біля польового умивальника. Туалет нам ще не облаштували, тому кожен шукає собі місце на власний смак. Ранкова повірка. Зовсім трохи вільного часу, а потім шикуємося і йдемо снідати. Нас нарешті почали годувати! На сніданок каша з тушківкою, сало, чай і галетне печиво. В їдальні артбригади на попередніх зборах годували краще, але в цілому навіть такий сніданок непоганий. Лише жартуємо, що сало можна жувати втрьох по черзі і до самого обіду)

Потім прямуємо на полігон. Повторюємо рухи в двійках, потім варіанти наступу-відступу відділенням, відпрацьовуємо пониження силуету і т.п. Під літнім сонцем доволі швидко вимотуємося, але ця частина навчань одна із найкорисніших. Під гаслом «прості речі рятують життя»  навчатися цього треба мабуть кілька місяців.
Забув сказати, за штаткою ж я снайпер:) Але мрія хоча б потримати в руках СВД так і не збулася, як і всі працюю з АК-74.

Вийшли на рубіж, виконали вправи зі стрільби одиночними по ближній цілі та чергою по дальній. Третій раз в житті стріляв з бойової зброї і вперше прицільно. Кілька разів навіть влучив в ціль, що вдалося далеко не всім.  Ну так, я ж снайпер:)

Потім знову тактика. Зморені майже падаємо з ніг. При цьому нас підбадьорює думка, що «аватарам», які вчора пили горілку, сьогодні значно гірше, ніж нам).

Після обіду переходимо до нового навчального місця, де компактно розкладені різні типи мін і гранат. Одне з найцікавіших і водночас найтривожніших занять.

-          Запам'ятайте, старий сапер розповідав, що розтяжку чи міну  треба не розміновувати, а підривати. Тут ключове слово не «сапер», а «старий», — говорить інструктор.

Дізнаюся купу страшних речей: про протипіхотні міни, які не сканує металошукач, але якими можна засіяти цілі поля з літака чи вантажівки. Чи про міни, які перед тим, як вибухнути «підскакують» на рівень людського зросту. Прослухавши варіанти установок розтяжок, хтось вигукує:

-          Які ж ці міни підлі!..

-          Підлі не міни, підлі люди, – заперечує інструктор. І з цим важко не погодитись.

Ще дізнаюся, що РПГ-18 «Муха» ніякий не гранатомет, а  «реактивна протитанкова граната».  Справа в тому, що вона одноразова, а списувати кожного разу гранатомет занадто накладно  навіть, для нашої військової бюрократії.

Переходимо до медицини. Коротко повторюємо про те, що говорили на попередньому занятті, а потім вчимося різних варіантів, як винести пораненого. Мабуть збоку, дорослі дядьки які з реготом носять один одного по полю, не надто схожі на бійців, що проходять  навчання, але це було саме вони. В перерві приєднався до дискусії між прихильниками і противниками ідей Льва Гумільова. 

Після вечері повертаємося в розташування до нашого ангару. У нас з'явилася нова архітектурна споруда – туалет. (Заздалегідь прошу вибачення в читача, якому можливо і не надто приємно дізнаватися про аж такі деталі з життя військовослужбовця, що призвані на збори. Але з пісні слів не викинеш. Цивілізована людина наскільки звикла до побутових зручностей, що сприймає їх як щось належне, про що говорити не варто. У польових умовах ці проблеми на ряду із прийманням душу перетворюються на одні з першочергових. Тому моя б розповідь була не повною, якби я не описував тих проблем, які нас турбували).

Так от, прямую на розвідку до вбиральні. За натягнутим поліетиленом над ровом покладені дошки. Все зроблено так, щоб під час процесу відчувати дружнє плече товариша. Кажуть, що в армії в людини відкриваються нові можливості. Але до такого рівня «бойового злагодження»  я ще не доріс. Повертаючись назад, назустріч бачу двох хлопців з нашої роти:

-          Ну як там?

-          Ремарка «На західному фронті» читали?

-          Шо, справді?

-          Саме воно, — відповідаю я.

Хлопці прямують далі, а я пишаюся, що в нашій роті так багато освічених бійців:)

Вечірня повірка. Відбій. Вночі прокидаюся від звуків зливи і грози. Переконався, що дірка на даху, з якої минулої ночі проглядалися зорі все ж розташована між моїм ліжком і ліжком сусіда. Перевернувся на інший бік і заснув до ранку.

P.S. Зі зборів я повернувся ще вчора. А зараз вирішив описати враження. Тому щоденник ведеться з відставанням на кілька днів.